Palau de la Música Catalana

Палац каталонської музики (кат. Palau de la Música Catalana) — будівля з концертним залом, один з найважливіших пам'ятників каталонської сецесії. Побудований у 1905–1908 рр. за проектом Луїса Доменек-і-Монтанера, концертний зал розміщений у районі Святого Петра (Sant Pere) Барселони.

Будівля була споруджена для заснованого в 1891 році хорового товариства «Каталонський хор» (Orfeo Català), яке було провідною силою в каталонському культурному русі.

При будівництві були застосовані певні новації — використання нових шаруватих профілів, для стабілізації центральної металевої структури її укріплювали контрфорсами і готичними арками. У оздобленні застосовувалися різні художні засоби: скульптуру, мозаїку, вітражі та вироби із кованого заліза. Проект фінансувався насамперед суспільством, проте важливі грошові внески надходили і від багатих промисловців, а також від буржуазії. Палац був відкритий 9 лютого 1908. Закінчений палац отримав нагороду від Міської Ради Барселони як краща будівля року.

У 1982–1989 році концертний зал піддався великій реставрації, ремонту і розширенню. Будівля була призначена для поширення і популяризації каталонської музики. Однак сьогодні у палаці відбуваються музичні спектаклі, концерти симфонічної та камерної музики, джазу та каталонської пісні. Сьогодні його за рік відвідують понад півмільйона людей.

У 2002 році заклад отримав Золоту медаль за заслуги в образотворчому мистецтві (Medalla de Oro al mérito en las Bellas Artes) від Міністерства освіти, культури та спорту (Ministerio de Educación, Cultura y Deporte) Іспанії.

Кожного року 26 грудня, у День святого Стефана, в Палаці каталонської музики відбувається традиційний святковий концерт хорового колективу «Каталонський Орфей».

У 2015 році виповнюється 25 років існування камерного хору Палацу каталонської музики. На святковому концерті буде представлена ораторія Генделя «Ізраїль в Єгипті».

Палац розміщений на тісній вулиці Каррер-де-Сант-Францезе-де-Паула в старому районі Ла-Рібера, на місці старого монастиря, поруч з Готичним кварталом. Це досить масивна будівля, і навіть дивно, як архітектор зміг вписати його в вузенькі вулички Барселони. Своїм виглядом він оживляє сумовиті і нудні будівлі, розміщені поряд. Споруда з червоної цегли гармонійно поєднує в собі арабські та іспанські мотиви в архітектурі.

Проект палацу типовий для каталонського модерну в тому, що в ньому криві лінії переважають над прямими, динамічні форми переважають статичні, широко використовується багатий декор у вигляді квіткових та інших органічних мотивів. Однак, на відміну від багатьох інших будівель, побудованих у стилі сецесії, потрібно сказати, що проект палацу надзвичайно раціональний. У ньому приділено велику увагу функціональності та використанню найсучасніших матеріалів і технологій, доступних на початку минулого сторіччя. Архітектор дав велику творчу свободу безлічі місцевих ремісників і майстрів для того, щоб вони явили світові казкові орнаменти, скульптури, декоративні та структурні елементи, якими так славиться палац музики.

Внутрішній простір будівлі прикрашений мармуровими колонами, гранітними підлогами, широкими сходами, вітражами та пишною декоративною оздобою. Стеля вестибюлю прикрашена глазурованими керамічними молдингами у формі зірок. З вестибюлю по великих мармурових сходах, ліворуч і праворуч від яких знаходяться ліхтарі на колонках, відвідувачі підіймаються на другий поверх. Балюстради сходів підтримуються незвичайними прозорими жовтими скляними поручнями.

Зал Луїса Мілле (Lluís Millet), розміщений на другому поверсі палацу, названий на честь одного із засновників «Каталонського хору» (Orfeó Català). Це популярне місце зустрічей любителів симфонічної музики. Він прикрашений мозаїкою, колонадою і бронзовими бюстами музикантів, які працювали в палаці.

Сцена має одинадцять метрів ширини. Над її входом скульптурні групи, створені Diego Massana Majò і Pau Gargallo. Справа — бюст Вагнера в супроводі двох доричних колон, над якими скульптурна композиція «Політ Валькірій». Це данина музиці Вагнера, яка була популярною у Барселоні на початку ХХ століття. Зліва, під великим деревом, бюст засновника хорового руху — Ансельмо Клавé (Josep Anselm Clavé) з групою співаків.

Сцена обмежена півкруглою стіною, на якій є вісімнадцять модерністських муз. Музи одягнені у національний одяг, в руках у них різні інструменти. Їхні торси і голови, вирізьблені як скульптури, в той час як нижні частини тіл — кольорові мозаїки. Це створює враження ніби вони танцюючи виходять зі стіни. Усі музи грають на різних музичних інструментах. Тло стіни сцени зроблене з червоної плитки.

Встановлений над сценою орган придбали в 1908 році у фірми, яку заснував Ебергард Фрідріх Валькер (Eberhard Frederich Walcker, 1794-1872) з німецького міста Людвігсбург. Перший концерт на ньому дав органіст з собору в Дрездені — Альфред Зітард і це було вперше, коли барселонці почули орган поза стінами церкви. У 2003 році орган був підданий реставрації.

Концертний зал палацу, без перебільшення, є одним з найкрасивіших у світі. Вміщує 2049 глядачів, це єдина аудиторія в Європі, яка протягом світлового дня повністю освітлена природним світлом. Концертний зал не можна перетворити на театр, оскільки масивні скульптури на сцені роблять неможливим використання декорацій. Вигляд залу неможливо точно описати. Його стіни з двох сторін складаються з набору барвистих вітражів, встановлених у чудові арки. У центрі стелі залу знаходиться величезна скляна люстра, виконана у поліхромній палітрі. Від центральної «краплі-сонця» на голубому «небі» розходяться промені з головами хору дівчат — «співаючих ангелів». Рослинний декор колон створює враження дерев райського саду. Зал має чудову акустику.

Скульптурна група «Каталонська народна пісня» роботи Miquel Blay i Fàbregas над входом до Палацу каталонської музики.

Палац каталонської музики. Новий фасад.